ГОЛОВНА

Проект «Міжнародний жіночий день – і100рія у фотографіях» – це спроба висвітити, зробити видимою роль звичайних українських жінок, які не намагалися «потрапити в історію», але які творили цю історію своїми життями. В той же час – це спроба побачити жінку у контексті свого часу.

Видатна дослідниця історії українського жіноцтва Марта Богачевська-Хомяк писала: «…брак відомостей про жінок не означає, що жінок не було. Про них просто не писали…». Сторінок, що висвітлюють історію українського жіноцтва майже немає ані у шкільних підручниках, ані в довідниках. Її дуже обмежено представлено у музеях та архівах.

У 2011 р. виповнилось 100 років Міжнародному жіночому дню 8 Березня.

До цієї дати за фінансової підтримки Представництва ЄС в Україні, Програми розвитку ООН, Світового Банку, Фонду народонаселення ООН та Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу було створено документальний фотопроект  

«Міжнародний жіночий день – і100рія у фотографіях», в якому зібрано 100 фотографій, що розповідають про історію українського жіноцтва за період від 1911 до 2011 рр.

У травні 2011 р. фотопроект  був переданий у подарунок харківському ґендерному музею  Програмою рівних можливостей та прав жінок в Україні ЄС-ПРООН.

100 років…
Сторіччя…
Багато це? Чи мало?
Мабуть, якщо дивитися на всю історію людства, то майже мить.

Але якщо вимірювати цей час подіями та людськими  життями –  це нескінченна,  наповнена різними подіями і100рія.

Відправна точка цієї і100рії – березень  1911 р. – рік першого святкування Міжнародного жіночого дня.

В сучасному українському суспільстві  до цього дня ставляться по-різному.
Деякі – агресивно, деякі його ігнорують, деякі святкують день «весни, жіночності та краси», і вже не одно покоління відзначає його як День боротьби жінок за права.

За ці 100 років жінки тримали у своїх руках весь набір ручних інструментів від голки до сокири, граблі, лопати, відбійні молотки, кермо автомобіля, трактору, комбайну, штурвали літаків, морських та космічних кораблів, навіть зброю. Їм довелося відвойовувати собі право брати участь у виборах, отримувати освіту, працювати, і, навіть, право робити аборти.

Й не зважаючи на те, що жінки пробивають «скляну стелю», намагаючись досягти гідного становища у суспільстві, у суспільній свідомості, уявлення про їхні ролі та очікування від них залишаються саме такими, якими були 100 років тому.

Зрозуміло, що100 фотографій занадто мало, щоб показати повну історію українського жіноцтва за 100 років та осягнути весь шлях, який воно пройшло, але ця виставка дає можливість замислитися й спробувати знайти  відповіді на дуже велику кількість запитань. Яким був цей шлях? Яким було суспільство і чого воно вимагало і очікувало від  жінки? Якою була  сама  жінка і до чого прагнула? А ще багато, багато інших.

У проекті представлені фотографії з відкритих джерел:

Центрального державного архиву кінофотофонодокументів ім. Г. Ф. Пшеничного, UNICEF,  Державного архіву Харківської області, Національного Олімпійського комітету  України, Українського жіночого фонду, фондів Центральної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка (м. Харків), Державного архіву Полтавської області, Луганського обласного краєзнавчого музею, Головного управління МВС України в  Харківській області, музею історії ХНУ ім. В. Н. Каразіна, Харківського літературного музею, Музею історії жіноцтва, історії жіночого та ґендерного руху,  видань Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара» «Україна та українці», авторських колекцій та проектів,  сімейних архівів.

GENDERMUSEUM щиро дякує Програму рівних можливостей та прав жінок в Україні ЄС- ПРООН за надані матеріали для створення експозиції.

Експозицію створено за підтримки
Глобального Жіночого Фонду

Музей історії жіноцтва, історії жіночого та гендерного руху. © GENDER SPACE 2010 Сайт створено за підтримки УКРАЇНСЬКОГО ЖІНОЧОГО ФОНДУ