ДЕЩО ПРО ГЕНДЕР

Перші слова, що чують батьки після народження дитини: «У ВАС ХЛОПЧИК!» або ж «У ВАС ДІВЧИНКА!». З цього моменту і батьки, і дитина живуть у світі, просякнутому умовностями та обмеженнями, що пов’язані зі статтю.

Біологічна стать людини – сукупність анатомічних, фізіологічних, біохімічних та генетичних характеристик, що відрізняють чоловічий організм від жіночого.

Тільки жінка може бути вагітною, народити дитину, годувати її груддю, бути дочкою, матір’ю, бабусею. Тільки чоловік може бути генетичним батьком дитини, сином, дідом.

Чим відрізняються стать та гендер

Поняття гендер увійшло у вжиток із соціології й окреслює соціальну на відміну від біологічної, стать людини, соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливості кожної статі в освіті, професійній діяльності, доступі до влади, сімейні ролі та репродуктивній поведінці і є одним з базових вимірів соціальної структури суспільства.

Гендер – це культурна характеристика поведінки, яка виховується у відповідності до статі в певному суспільстві в певний час.

Гендерні ролі – форми поведінки людини унормовані або не унормовані суспільством відповідно до її біологічної статі

Гендерні ролі характеризуються динамікою та можуть змінюватись залежно від часу, географічного положення країни, місця проживання людини, традицій, законів тощо. Поведінка, відмінна від приписів гендерної ролі, карається соціумом з використанням жорстких санкцій: від осуду до виключення із життя спільноти.

Первісне суспільство

В суспільній свідомості склалось чітке уявлення про те, що в первісному суспільстві жінки виконували роль «берегині вогнища», народжували та виховували дітей. Чоловіки ходили на полювання та приносили здобич. Сучасні дослідження доводять що картинка була дещо іншою: сильні, здорові чоловіки та жінки ходили на полювання та охороняли територію, на якій жили, а слабкі, хворі жінки та чоловіки доглядали дітей та вогнище.

Аграрне суспільство

Поступово людство переходить до обробки землі, виникає приватна власність, основним ресурсом, який визначає статус людини, стає земля. Саме в цьому суспільстві виникає чіткий розподіл на приватну і публічну сферу, які на довгі роки закріплюються відповідно за жінками і чоловіками. Статус чоловіка різко підвищується, в ці часи виникають символи чоловічої влади: калим і паранджа.

Індустріальне суспільство

Виникають заводи та фабрики, на яких працюють чоловіки. Високий статус чоловіків закріплюється, вони заробляють гроші, мають доступ до капіталу та домінують у публічній сфері. Жінки залишаються у приватні сфері, де виконують неоплачувану репродуктивну працю.

Постіндустріальне суспільство

Завдяки досягненням у сфері захисту прав жінок, жінки виходять із приватної сфери і беруть участь в усіх сферах суспільного життя, приватна сфера стає зоною відповідальності і жінок, і чоловіків. Світ поступово рухається до гендерної рівності.

Продуктивна діяльність жінок цінується менше, ніж діяльність чоловіків, бо є оплачуваною чи такою, що приносить прибуток. В Україні жінки зайняті на менш престижних і на малооплачуваних роботах; жінок мало на керівних посадах (крім тієї нижньої та середньої ланки, де робота мало оплачувана), особливо там, де приймаються рішення; для жінок і чоловіків існує негласна заборона займатися певними видами діяльності.

Така діяльність займає багато часу і є досить трудомісткою. В Україні репродуктивна робота в більшості виконується жінками, оскіль­ки розглядається суспільством як обов’язок жінок та дівчат, як їх «природню» функцію. Як наслідок, такий вид роботи не помічається, не оплачується й не поважається суспільством, хоча для виживання людини репродуктивна діяльність є надзвичайно важливою.

Ця зайнятість людини бе­реться до уваги, хоча вона забирає значну кількість добровільно відданого часу і є дуже важливою для духовного та культурного розвитку громади. В Україні жінки й чоловіки рівномірно залучені до діяльності стосовно місцевих громад, хоча гендерний поділ праці існує й тут. Якщо функції у веденні справ місцевих громад мають на увазі збільшення статусу чи оплату, то їх, найчастіше, будуть виконувати чоловіки. У партійній та виборчій діяльності теж, зазвичай, керівні посади займають чоловіки, а низову масову роботу ви­конує жіноцтво. 

Гендерні ролі жінок зазвичай включають роботу в трьох сферах (продуктивна та непродуктивна праця, робота на благо суспільства). І  це визначається як потрійна роль жінки.

Засвоєння людиною гендерних ролей починається ще до народження дитини – з очікувань родини відносно її майбутньої статі та подальшого виховання дитини відповідно до статі. Окрім сім’ї суттєву участь в гендерній соціалізації дитини беруть заклади освіти, ЗМІ, армія, церква тощо. Саме ці інституції поширюють, закріплюють та вкорінюють гендерні стереотипи, які мають значний вплив на результати життєдіяльності людини.

Як правило, гендерні стереотипи стосуються або зовнішності чоловіків та жінок, або розподілення гендерних ролей у суспільстві. В суспільній свідомості патриархатного суспільства закріплені стійкі уявлення про те, жінка має бути ніжною, красивою, доглядати за собою, бути доброю господинею і, обов’язково, мати дітей. Чоловікам приписується роль  здобувача та захисника. На основі цього формуються уявлення про розподіл сімейних обов’язків. Нібито головний обов’язок жінки — народжувати дітей та піклуватися про організацію сімейного побуту, а чоловік, в свою чергу, має забезпечувати родину грошима, їжею, бути вправним господарем і захисником своєї родини. Тобто, в основі гендерних стереотипів лежить життєвий досвід людини, або певні народні вірування та традиції. Люди міцно тримаються за свої погляди, бо не хочуть, чи не можуть усвідомити що те, що було актуально кілька десятирічь тому, вже не є актуальним в сучасному суспільстві. Це спричинює замкненість жінок і чоловіків у приписуваних їм ролях, що, в свою чергу, закріплює гендерну нерівність і призводить до гендерної дискримінації.

Чому хатня робота виконується як правило жінками?

В середньому на хатню роботу українські жінки витрачають 29 годин на тиждень. Це майже 2 місяця на рік.

Ця робота не оплачується

В середньому українські жінки проводять з дітьми 49 годин на тиждень. Це майже 3,5 місяця на рік.

Ця робота не оплачується

На приготування їжі витрачається біля 6,5 години на тиждень. Це майже 2 тижня на рік.

Ця робота не оплачується

Гендер у малюнках

Проєкт створено у 2007 р. за підтримки Фонду імені Генріха Бьолля, представництво в Україні Гендерним інформаційно-аналітичним центром «Крона» (м. Харків).

Мета проєкту – мовою соціального плакату унаочнити ідеї гендерної рівності.

З 2009 р. проєкт «Гендер в картинках» – експонат Gendermuseum.

УЖФ-logo

Експозицію “Дещо про гендер” створено за підтримки