День солідарності жінок спорадично відзначають у Західній Європі та Північній Америці.
Відновлення масових акцій у цей день наприкінці 1960-х на початку 1970-х рр. пов’язане із Другою хвилею фемінізму та новим піднесенням жіночого руху у світі.
Починаючи з 30-х років ХХ століття напередодні й під час святкування Міжнародного жіночого дня преса регулярно стверджувала, що в СРСР жінки не тільки прагнуть досягти формального правової рівності, але й користуються рівними правами насправді. Масштаби святкування міжнародного жіночого дня набули державного розмаху. Публічний характер свята активно підтримувався міжнародним рухом жінок за свої права. У публікаціях святкових випусків газет цих років звучало, що Міжнародний жіночий день відзначали в цілому ряді держав: Радянський Союз і Китай, Англія, Німеччина, в інших країнах Європи й Америки, де існував жіночий робітничий рух.
Щасливий статус працюючої жінки соціалізму постійно порівнювалося з тяжким становищем жінок у буржуазних країнах.
Протягом усіх воєнних років у святкових випусках газет формувався образ жінок як патріоток, які борються із фашистами на фронті, виходжують поранених. Хоча навіть у святковому дискурсі жінки відходять на другий план порівняно з їхніми синами, чоловіками, батьками, а також з «батьком народів» – Й. Сталіним.
У воєнний та післявоєнний період пропаганда материнства була співзвучна з ідеологією антиабортного законодавства 1936 р. У галереї жіночих образів з’являються матері-героїні – тим самим робиться внесок у конструювання культу материнства, репрезентованого як найвище право жінки при соціалізмі, акцентується увага на соціальній відповідальності жінок перед державою, якої не можна уникнути.
З другої половини 1950-х рр., хоча 8 Березня все ще залишається «оглядом досягнень радянських жінок», Міжнародний жіночий день стає всенародним святом, трансформуючись у свято всіх жінок, незважаючи на їхній вік і статус зайнятості.
У переддень 20-річчя Перемоги у Другій світовій війні відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 р., з 1966 р. Міжнародний жіночий день стає в СРСР святом і неробочим днем.
На урочистих заходах, присвячених цьому дню, держава звітує перед суспільством про реалізацію державної політики щодо жінок.
У пресі до дня 8 Березня в 1970-1980-і рр., офіційні звернення до жінок змінюються камерними поздоровленнями в їх адресу. До «трудящих радянських жінок» все частіше звертаються як до просто жінок, дружин, матерів, подруг.
У середині 1980-х рр. публічний дискурс і соціально-економічні реалії повертають жінку в сім’ю, поступово відбувається і деполітизація «жіночого свята», його публічний простір приватизується.
Після розпаду Радянського Союзу день 8 березня лишився в переліку державних свят України. Відзначається Міжнародний жіночий день і в Росії, Азербайджані, Грузії, Казахстані, Киргизії, Молдавії, Таджикистані, Туркменії, Білорусії як Міжнародний жіночий день; в Узбекистані – як День матері; у Вірменії його відзначають 7 квітня як День материнства і краси.
Цей день поступово втрачає своє політичне забарвлення й перетворюється на свято «жіночності та краси»: жінкам дарують квіти, подарунки, проводяться урочистості та святкування, що підпорядковуються законам суспільства масового споживання, посідаючи своє місце в імперії «святкового бізнесу».
1975 р. Генеральна Асамблея ООН проголосила 1975 рік Роком Жінок, привертаючи таким чином увагу урядів до питання дискримінації жіночих прав у багатьох країнах світу.
1977 р. Генеральна Асамблея ООН схвалила резолюцію № 32/142, згідно з якою кожній з країн-учасниць пропонувалося відзначати Міжнародний День Прав Жінок.
1979 р. Генеральна Асамблея ООН схвалила Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, яку ратифікували 150 країн, серед яких і Україна.
В багатьох країнах світу урочисто відзначалось 100 річчя Міжнародного дня боротьби жінок за свої права. В Австралії, Аргентині, Німеччині, Іспанії, Італії, Швеції, Швейцарії тощо відбулися акції, виставки, презентації кризових центрів, міжнародні форуми, перфоманси, демонстрації, що були організовані жіночими організаціями та музеями.
Генеральний секретар Міжпарламентського союзу Андрес Джонсон запропонував встановити квоту для жінок у парламентах усіх країн задля забезпечення участі жінок у політичному житті.
В Україні до 100-річчя Міжнародного дня боротьби жінок за свої права Програмою рівних можливостей та прав жінок в Україні під керівництвом п. Лариси Кобелянської було реалізовано проєкт «Міжнародний жіночий день: і100рія в фотографіях», для якого було зібрано 100 фотографій, що розповідали про історію українських жінок.
Також був реалізований проєкт “Феміністична Офензива” – спільна ініціатива Центру візуальної культури
Києво-Могилянської академії, ГО “Інсайт” і Представництва фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні.
Метою “Феміністичної Офензиви” – було привернення уваги громадськості до порушення прав жінок у оплаті праці, прийнятті політичних рішень, доступі до керівних посад, репродуктивних правах і культурних стереотипах. В рамках проєкту у Києві під гаслами «Весна. Боротьба. Фемінізм» вперше відбувся феміністчний Марш.
У 2016 році Міжнародному дню прав жінок виповнювалося 105 років.
За ініціативи історикині, громадської діячки та активістки п. Оксани Кісь, феміністська спільнота виступила із пропозицією діяти «на випередження» та завчасно запобігти появі стереотипних й шкідливих привітань від чиновників різного рівня шляхом їх примусової просвіти.
Дорогі однодумиці!
До вашої уваги – зразок листа-звернення до урядовців (сільських голів, голів райдержадміністрацій, мерів міст, губернаторів, ректорів ВНЗ, директорів підприємств, керівників міністерств, Президента, Прем’єра та лідерів політичних партій і їх локальних осередків), у якому коротко викладено історію, основні факти та пояснено сенс святкування 8 Березня. Ідея полягає в тому, щоби у вас та ваших однодумиць була можливість скористатися цим шаблоном та підготувати такі листи тим керівникам і урядовцям, чию позицію ви вважатимете за потрібне змінити.
Якщо ви дієте від імені НУО чи іншої інституції – викладіть цей лист на бланку вашої організації (вписавши туди відповідні імена, посади, назви інституцій), зберіть під цим листом підписи тих, хто поділяє викладену у ньому позицію та надішліть на адресу відповідних керівників та чиновників.
Якщо ви не належите до якоїсь НУО, можете надіслати просто колективного листа від групи свідомих громадянок, підписи яких будуть під листом. Кожен та кожна має право особисто звертатися до посадовця будь-якого рівня!
Якщо ви маєте змогу і бажання опублікувати цей лист у ЗМІ чи в Інтернет – зробіть це! Що більше людей з ним ознайомиться – то краще!
Якщо ви знаєте факти, які додатково ілюструють дискримінацію жінок в Україні – просимо додати їх у лист.
Увага! Важливо, щоб лист був на ім’я конкретної особи-посадовця (а не на установу чи підрозділ) – тоді шанси, що лист буде прочитано адресатом зростають, а це накладе на нього/неї певну відповідальність за подальше хибне публічне пропагування 8 Березня, як свята «весни, краси та жіночності».
Увага! Надсилаючи листа конкретному керівникові, підготуйте для нього/неї шкіц короткого привітання за прикладом, який є в цьому листі (про банк). Якщо це ректор вузу – підготуйте лист про науково-викладацький склад, якщо міністр – про відповідну галузь, якщо спікер парламенту – то про депутатів; якщо ви при цьому диспонуєте відповідними надійними даними та фактами – неодмінно їх вкажіть! Якщо вважаєте за потрібне, коротко поясність в тексті привітання, що таке гендерна рівність чи дискримінація.
Зверніть увагу, що високопосадовці часто просто озвучують чи підписують те, що їм готують їхні референти чи прес-служби, тому такі листи можна надсилати також до цих структур.
Любі подруги й друзі!
Якщо ми не хочемо, щоб обрані нами посадовці та керівники різних рівнів у своїх публічних промовах та зверненнях принижували нашу людську гідність, репродукуючи консервативні гендерні стереотипи та легітимізуючи есенціалістське бачення суспільної ролі Жінки, ми маємо боротися з цим всіма можливими способами і постійно. Ми віримо, що вода камінь точить, і що кількість з часом неодмінно перейде у якість. Маленький, але реальний крок кращий за великі і благі, але віртуальні наміри. Зробімо цей крок, кожна. Що більше нас буде – то важче нас буде ігнорувати.
Шануймося, бо ми того варті!
До війни 8 Березня в Україні святкували по-різному. Хтось відзначали День весни, любові, краси та чарівності. Хтось – День солідарності жінок у боротьбі за свої права. Хтось із радістю отримували квіти й подарунки, а хтось продавали ці подарунки і заробляли на цьому гроші. Хтось ініціювали проведення демонстрацій, хтось доєднувалися до них.
З 2012 р. феміністичні Марші відбуваються у Харкові, Львові. До них доєднуються Запоріжжя, Дніпро тощо.
У Харкові організатором Маршів солідарності неодмінно виступає ХЖО «Сфера».
24 лютого росія без оголошення розв’язала війну в Україні.
До 8 березня команда Гендер в деталях створила серію «Листівки до 8 Березня в часи війни»
Дизайн: Гриця Ерде
У Міжнародний день захисту прав жінок Урядова уповноважена з питань ґендерної політики Катерина Левченко звернулася до жителів та жительок ЄС та США із закликом долучитися до Акції солідарності і захисту українських жінок і дітей, які знаходяться під постійною загрозою російських бомбардувань «Відчуй себе з українськими жінками і дітьми».
У Верховній Раді України зареєстровано законопроекту №9009 “Проект Закону про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо встановлення українських свят”. Цей законопроект пропонує скасувати Міжнародний жіночий день 8 березня як державне свято і вихідний, натомість впроваджуючи День жінки як альтернативний, який пропонується відзначати 25 лютого у день народження Лесі Українки.
Відповіддю на цей законопроєкт стала Заява МФО “Рівні можливості” та громадської ради з гендерних питань з приводу святкування Міжнародного жіночогоо дня 8 Березня