Міжнародні організації
Організація Об'єднаних Націй
Задля врахування уроків Другої світової війни та запобіганню нових військових конфліктів та війн, 24 жовтня 1945 р. було створено Організацію Об’єднаних На́цій (ООН) — глобальну міжнародну організацію, метою діяльності якої задекларовано підтримання й зміцнення миру й міжнародної безпеки, розвиток співробітництва між державами світу.
Рада Безпеки ООН
Постійно діючий орган Організації Об’єднаних Націй, що відповідає за підтримку миру й безпеки у світі.
Рада Безпеки входить до 6 «головних органів» ООН.
На відміну від інших органів ООН, тільки Рада Безпеки має право ухвалювати рішення, обов’язкові для виконання всіма членами ООН.
ООН Жінки
Структура Організації Об’єднаних Націй з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок — провідний орган, що координує роботу системи ООН у питанні гендерної рівності. Є допоміжним органом Генеральної Асамблеї ООН, що був створений рішенням Асамблеї в 2010 році з метою прискорення прогресу в справі задоволення потреб жінок у всьому світі, підвищення ефективності використання наявних ресурсів і об’єднання мандатів і функцій окремих підрозділів системи ООН, які займалися виключно питаннями гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок.
– основний організаційний підрозділ Секретаріату ООН, що підпорядковується Генеральному секретарю ООН. До функцій департаменту входять планування, розробка, забезпечення, координація операцій з підтримки миру, що проводяться ООН.
Військові контингенти країн-членів ООН
Виділені за Статутом ООН з метою запобігання або ліквідації загрози миру і безпеки шляхом спільних примусових дій (військова демонстрація, блокада тощо), якщо заходи економічного і політичного характеру виявляться або виявилися недостатніми.
НАТО
Організація Північноатлантичного договору, також Північноатлантичний альянс (англ. North Atlantic Treaty Organization – NATO) – міжнародна міжурядова організація, військово-політичний союз 30 держав Північної Америки та Європи, які об’єдналися заради захисту свободи і безпеки його членів. Організація створена на підставі Північноатлантичного договору, підписаного у Вашингтоні 4 квітня 1949.
Політика НАТО щодо гендерної рівності також має тривалу історію і є добре структурованою. Починаючи з 1961 р., старші офіцерки НАТО організовували конференції для обговорення статусу, організації, умов зайнятості та кар’єрних можливостей жінок в збройних силах Альянсу.
У 1976 р. Військовий комітет офіційно визнав Комітет у справах жінок у збройних силах НАТО (CWINF). Теперішня назва – Комітет НАТО з гендерних перспектив.
У 1998 р. був створений постійний офіс Управління у справах жінок у збройних силах НАТО для надання інформації з гендерних питань і різноманітності для підтримки роботи CWINF. Теперішня назва Управління радника з гендерних питань (IMS GENAD), що підпорядковується безпосередньо Генеральному директору Міжнародного військового штабу (DGIMS) і надає інформацію і консультації з гендерних питань, в тому числі з ефективного впровадження резолюції Ради Безпеки 1325 і пов’язаних з нею рішень.
У травні 2009 р. мандат CWINF був розширений для підтримки інтеграції гендерних аспектів у військових операціях НАТО, зокрема, для підтримки здійснення резолюцій РБ ООН 1325, а також пов’язаних з нею резолюцій. Базовим документом, який визначає напрямки і форми реалізації гендерної політики в НАТО, є Директива стратегічного командування (BI-SCD) 40-1 від 2 вересня 2009 р.
Факти:
Протягом двох останніх десятиліть відсоткова частка жінок у збройних силах зростає у багатьох країнах. Зовсім нещодавно військові відомства ряду країн прийняли гендерні стратегії чи підписали національні плани дій з питань жінок, миру і безпеки. Деякі з цих заходів містять наступне:
- усунення бар’єрів і заборону на виключення жінок з певних категорій військовго персоналу;
- використання зображень офіцерок в матеріалах реклами і інформаційних кампаній;
- реформи, спрямовані на попередження сексуальних домагань і наруги в лавах збройних сил;
- зміни щодо інфраструктури військових об’єктів, уніформи і спорядження.
Більшість країн, що застосували такі заходи, – країни НАТО
У 2000 р. лише 5 країн у складі Північноатлантичного союзу оголосили про розробку конкретних політичних заходів і законів щодо служби жінок у збройних силах.
До 2013 р. подібні політичні заходи були прийняті в усіх 28 країнах НАТО. Для порівняння, до 2000 року лише в 6 країнах НАТО правила прийому на військову службу були однакові для жінок і чоловіків.
До 2013 р. всі члени НАТО ввели таку можливість, незважаючи на те, що в деяких країнах залишаються недоступними для жінок посади, особливо на бойових постах, підводних човнах і в танкових військах.
Проєкт «Жінки на захисті миру та безпеки» впроваджується ГО «Центр гендерної культури» за підтримки Міжнародної мережі PWAG та Харківської обласної фундації «Громадська альтернатива».