Перша жінка в Російській імперії, яка здобула звання докторки історії honoris causa. Походила з Півночі Росії, але її наукова діяльність була тісно пов’язана з Україною. Викладала, досліджувала архіви та звичаї, публікувалася в журналах. Після одруження з істориком Петром Єфименком переїхала в Україну й стала активною учасницею Харківського історико-філологічного товариства. Авторка підручників з історії, серед яких перший підручник з історії України. Викладала на Бестужевських жіночих курсах, відстоювала права жінок та українську мову. Найвідоміша її праця — «Історія українського народу», де показано безперервність розвитку України від давнини до XIX ст.