ІСТОРІЇ ВІЙНИ. МОНОЛОГИ
Привіт, я Влада Бєлозоренко, українська театральна режисерка та педагог. У 2017 році разом з однодумцями ми заснували в Києві театр-студію «11» — це творче місце для дорослих людей різних професій, які на акторських курсах досліджують себе, звільняються від зажимів, розвивають звичку екологічно комунікувати та проявляти емоції.
«11» — це місце, яке я люблю всім серцем, бо у ньому збираються особливі, надзвичайні люди. Ми випустили біля 1000 студентів, у нас працює 8 режисерів, ми робимо не лише театральні, а й багато соціальних, благодійних проектів. Але після початку повномасштабної війни в Україні 24 лютого 2022 року наше життя, в минулому його розумінні, закінчилось ми не знали що робити завтра і чи настане це завтра взагалі.
Хтось із нас залишився в Україні, хтось опинився закордоном, рятуючи дітей — але всі ми втратили головне — наш Дім і наші Мрії. Ми відчули — театр зараз не існує, бо життя виявилось сильніше, трагічніше, яскравіше за театр. І ми маємо вчитись приймати це життя. Так народився наш проект «Історії війни. Монологи» — це інтерв’ю українців, які по-різному переживають війну: хтось на фронті, хтось волонтерить, хтось медик, а хтось врятувався з Маріуполя.
Студенти «11» витратили багато часу й зусиль, аби знаходити цих людей — наших великих і маленьких героїв, брати в них інтерв’ю і перетворювати в тексти. Волонтери переклали їх англійською.
Я вдячна кожній людині, хто долучився до збору цих історій, бо це не просто документалістика — це справжнє, живе, болюче і гаряче життя. Життя у війні. Життя у перемозі. Бо кожен день українця — це поле бою, де ми втрачаємо, де набуваємо нове, де не перестаємо вірити. Історії, які ви прочитаєте — невигадані. Ми виражаємо глибоку повагу усім, хто погодився ними поділитись. І спасибі вам, наш читач, бо якщо б не будо вас наші історії залишились би непочутими, непережитими.
Перемога близько. Слава Україні.