Муцей Анастасія Андріївна
В цій роботі ми розповідаємо, на наш погляд, про дівчину-героїню.
Її звати Муцей Анастасія Андріївна, 24 роки, народилася в м.Київ
Ми вибрали саме цю дівчину, тому що бажаємо представити масі, дівчину, яку мало хто знає, але вона є справжньою героїнею. Ми б хотіли популяризувати зацікавленість сучасною історією і також довести, що і жінки мають місце у всіх сферах діяльності, якими раніше займалися тільки чоловіки.
До повномасштабного вторгнення Анастасія як звичайна людина працювала в IT сфері. 24 лютого 2022 року Анастасія залишилась в Києві та почала волонтерити для тварин, також вона працювала у волонтерському фонді, який відкрила її сестра в Нідерландах. Але вона вирішила вступити в лави захисників України:
«Завжди серце кликало на службу і я вирішила, що життя може закінчитись швидко і я буду робити те, що бажає душа.
В мене ніхто не вірив. Коли я зрозуміла, що хочу бути частиною ЗСУ, мої друзі сміялись. На селекції в Азов на мене дивились, як на блонду, яка потрапила не туди. Тільки після її проходження і тисячі синців на моєму тілі, я почула в голосі повагу. І коли я потрапила в інтернаціональний легіон, я часто зустрічала на собі погляди непорозуміння: що я тут роблю. Мене не лякала відсутність медичної освіти. Мене не лякали вибухи.
Проблема людей в тому, що вони можуть засудити тебе по зовнішньому вигляду, навіть не проявивши бажання тебе пізнати. Я зустрілася з сексизмом, ставленням людей зверху. Мене це не лякає, а тільки підштовхує вперед. Я стала грубішою, жорсткішою, не такою співчутливою. Мені шкода, але це ціна, яку заплатила особисто я.»
Пішла в медичний підрозділ «ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНОГО ЛЕГІОНУ» (де отримала позивний Acid – кислота) проходила навчання близько 4-ох місяців, так як не має ні медичної освіти, ні бойового досвіду. Тому що таким чином військовим можна допомогти більше. Отримала сертифікат, що засвоїла навчальну програму і оволоділа практичними навичками відповідно до рівня Combat Medic/Corpsman(СМС) та перейшла у бойову роту, наразі виконує бойові завдання та не забуває про тварин, допомогаючи їм в бойових умовах.
На службі почуває себе чудово, має дружний колектив. Але складність полягала в тому, що треба було спочатку доказати, що ти не просто дівчинка, яка прийшла просто попіаритись на війні, а справді військова людина, яка на рівні з побратимами може виконувати бойові завдання. Наразі в основному виконує завдання на Луганському напрямку.
«Ніколи не буду шкодувати, що обрала саме цей шлях. Я не можу назвати себе захисницею, але я відчуваю, що я роблю те, що я маю. І кожен робить те, що він повинен в цій країні. І я буду робити це стільки, скільки потрібно, допоки в Україні не буде перемоги! »
Але війна завдала наслідків для Анастасії. Вона отримала контузії, перші дві – прилетіло прямо біля неї, її врятував Бог, бо осколки чудом минули дівчину. Та третя контузія була найтяжча: загинув її командир, на одужання знадобилось багато часу. Але нічого не проходить безслідно і дівчина має наслідки.
Саме ця дівчина має бути на виставці, бо вона змогла подолати гендерну нерівність та почути повагу до себе.