Костянтина народилася у сім’ї греко-католицького священника. Батька втратила рано, її вихованням і освітою займалася мати Олена, яка походила з родини священників і була активною громадською діячкою.

Отримавши педагогічну освіту, Костянтина працювала вчителькою в Галичині та Буковині, а також у Львові в школах Українського Педагогічного Товариства. Вона активно брала участь у громадському житті, засновувала хори, читальні “Просвіти”, та була співзасновницею “Жіночої громади Буковини”.

У 1914 році Костянтину Малицьку інтернувала російська влада до Красноярська, де вона стала першою вчителькою української школи. Після повернення до Львова у 1920 році продовжила роботу в школі імені Тараса Шевченка. Влітку 1941 року Костянтина ініціювала створення товариства “Жіноча Служба Україні” і очолила його.

Костянтина Малицька є авторкою близько 50 літературних творів, включаючи оповідання, поезії, публіцистику, дидактичні посібники і п’єси. Вона найбільш відома творами для дітей та освітньою діяльністю. Її ім’я було заборонене за радянських часів.

На її честь у місті Калуш названа вулиця, а також започатковано щорічні премії для педагогів.