Художниця Наталія Бондар про Інеллу Огнєву.

«Мила дівчинка. Тоненька та дзвінка. Смілива та відверта. Ні на мить не втрачала Віри та жаги до Життя.  З волошкового дитинства складала казки та дивувала навколишніх своєю невтомністю в добротворенні та бажанням ділитися ним з усіма.

Інелла римувала поетичні картини для родини, для друзів, для школи, для міста, для країни, для всіх нас.

В кожну поезію дитина вкладала частинку своєї світлої душі, тож гортаючи сторіночки збірок, відчуваєш, як тепло розливається думками і уявляєш ті історії, які Інелла так обережно й хвилююче римувала для читача.

..А нині – сьогодні!

Нічого дорожче за мить

Людина насправді не має…

Є зараз! Є нині, цей час!

Залежить всеціло від нас,

Чи будем щасливими нині…

Поезії Інелли розбирають на цитати, її словами читачі вчаться висловлювати вдячність, цілими віршами передають свої власні переживання.  Щемна ліричність знаходить відображення в наших думках і ми ще частіше замислюємось, наші відчуття збагачуються.

…Нам просто важливо спинитись

Для того, щоб встигнути жити…

Дівчинка невпинно повторювала, що диво можна відчувати будь якої хвилини, варто людині тільки захотіти цього.

Інелла – дитина надзвичайної прозорости душі. Ії серце відкрите для всіх.

Поезії про родинне тепло, народження стосунків, про переосмислення подій, про сьогодення – Інелла творила без упину. Навіть у найтяжчий період свого життя  дівчинка не припиняла римувати…

Вона продовжує свій життєвий шлях в пам’яті тих, хто її любить.

Хвилюванням її серця наповнені усі поезії.

Талановита дівчинка з героїчного містечка Бучі, для нас є щедрим поетичним Світлом. Теплим  поцілунком безумовної Віри. Щирим Другом. Закоханим у добро Ангелом.

Опустивши в чорнило перо,

На папері свій слід залишайте!

Мов те зерня, посійте добро

І щоденно його поливайте!

Залишайте свій слід у серцях,

Хай жевріє, мов вогник, у грудях…

Запаліть його сяйвом в очах,

Своїм світлом залиште у людях!

Напишіть на камінні добро…

Хвиля вмить об граніт розіб’ється…

І пісок обернеться на скло,

Жоден вітер його не торкнеться…

Залишіться в обіймах дітей,

В поцілунках та щирих зізнаннях…

Доторкніться теплом до людей

І залиште свій слід у коханні…

Пробіжіться босоніж життям,

Залишивши сліди на хвилинах…

Побудуйте душею свій храм,

Збережіть чистим серцем Людину…»