Сексизм

— практика дискримінації

*сексизм (англ. sexism, від латинської. sexus — стать; синоним — гендерна дискримінація) — дискримінація людини за ознакою статі або гендерної ідентичності, а також її практика.

В суспільстві може бути представлений у вигляді системи стереотипів, офіційно закріплених положень або навіть ідеології.

Сексизм — практика дискримінації

В нашому світі, центром якого є мужчина, реклама дивиться на світ чоловічими очима.

І цей образ виступає провідником примітивного сексизму*

 

Isabelle_Alonso  

Ізабель Алонсо,
лідерка сучасного
антидискримінаційного руху,
(Франція)

СЕКСИЗМ У СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

В сучасному українському суспільстві ми зустрічаємось із сексизмом майже на кожному кроці. Реклама, теле та радіо-передачі, шоу-бізнес та естрада, анекдоти, навіть, шкільні підручники заражені вірусами сексизму. Ми і не помічаємо іноді, що вживаємо самі, або чуємо від інших сексистські висловлювання. "Бережіть жінку - джерело благополуччя чоловіків..."
"Шановні жіночки! Ви - прикраса нашого життя..."
"А жінка в політиці - то вже не жінка..."
"За всієї моєї пошани до жінок – не жіноча справа проводити реформи...",
"А если она женщина – то должна идти на кухню и показывать там свои прихоти..."
"Щож, захистили тварин, захистимо й жінок..."
"В політику йдуть нещасні, обділені увагою і турботою жінки..."

Сьогодні у всьому світі проти сексизму виступають громадські, культурні, політичні течії суспільства. В той же час, у великій кількості країн набувають сили позиції релігійних та громадських рухів, що відстоюють позиції сексизму.

Європарламент проти сексизму

5 вересня 2008 р. Голосуванням Європарламенту було прийнято програму щодо видання у країнах ЄС правових норм, що забороняють сексизм в зображенні жінок і чоловіків у рекламі, комп’ютерних іграх, на телебаченні та інших медіа.

Згідно з програмою, такі прийоми, як зображення жінок, які вбираються на кухні і чоловіки, які полірують автомобілі, використовують стереотипи і зводять нанівець боротьбу за рівність між статями.

«Реклама та медіа більшою мірою створюють культуру, ніж відображають її, — йдеться у програмі. — Статеві стереотипи в рекламі гублять індивідуальність в чоловіках і жінках, хлопчиків і дівчаток, і затягують їх грати штучні ролі, часто згубні і принижують по відношенню до обох статей»

За словами членкині Європарламенту Єви-Брітт Свенссон (Eva-Britt Svensson), Швеція, яка активно лобіювала ухвалення програми, статеві стереотипи небезпечні не тільки для психічного, але і фізичного здоров’я людей, оскільки можуть призвести до анорексії і булімії.

При цьому, Швеція — єдина зі скандинавських країн, що не прийняла суворих заходів з обмеження змістовної частини рекламних повідомлень. На думку шведського депутатського корпусу, заборона неетичною реклами може обмежити свободу слова рекламістів, тому суперечить конституції країни.

2009 р. Європарламент випустив брошуру «Нейтральна у відношенні статей мова», в якій його депутати вимагають відмовитися від звернення «міс», «місіс», «мадам» тощо. Як вважають парламентарів, вказівка на заміжній або незаміжній статус може бути образливим для жінок. Крім того, вони рекомендують не вживати дискримінаційні слова, що означають назви професій та ті, що мають корінь man (sportsman, policeman).

Всеукраїнський рух проти сексизму

Активістки та активісти руху за гендерну рівність в Україні не тільки несуть ідеї гендерної рівності в українське суспільство, але й прикладають чимало зусиль на боротьбу із сексизмом.

Ідея та концепція акції «Стоп сексизм!» на пострадянському просторі належить Петербурзькому Центру гендерних проблем (під орудою Ольги Ліповської), яка спільно з Асоціацією журналісток (керівниця — Надія Ажгіхіна) вперше реалізували цей задум у 2002 р. під іронічним гаслом «Сексизм non stop, или Женщина — друг человека».

Тоді організаторки зібрали та представили на суд широкого загалу російські рекламні плакати, відео ролики, листівки та інші «речові докази» сексизму як масової практики гендерної дискримінації.

У 2005 р. у Мінську акцію було відтворено в межах науково- культурологічного форуму «Гендерний маршрут: фестиваль ідей про стать».

Науково-аналітичне обгрунтування акції «Стоп сексизм!» в Україні розроблено Львівським Науково-дослідним Центром «Жінка та суспільство» та повністю викладено Оксаною Кісь в статті «Сексизм у ЗМІ: протидіючи комунікативному потокові».

Оксана Кісь

Музей жіночої та гендерної історії висловлює глибоку подяку гендерній дослідниці Оксані Кісь, співробітниці Львівського Науково-дослідного Центру «Жінка та суспільство» за допомогу в створенні даної експозиції.

Історію творимо, пишемо, зберігаємо

В Україні рух проти сексизму в українських ЗМІ та рекламі розпочався у березні 2006 р. акцією «Стоп сексизм!», яка відбулася у Львові за ініціативи Науково-дослідного центру «Жінка і суспільство».

8 березня 2006 р. у Центрі розвитку магістерських програм із культурології та соціології Львівського національного університету ім. І. Франка відбулася громадсько-освітня акція «Стоп сексизм!» за участю науковців, викладачів та студентів ВНЗ та академічних установ Львова.

Захід мав на меті привернути увагу інтелектуальної спільноти Львова до масових фактів використання і оприлюднення дискримінаційних зображень жінок у зовнішній рекламі міста. Оскільки сексизм у рекламі є яскравим виявом порушення прав жінок, акцію приурочено до Міжнародного дня прав жінок.

Науково-дослідний Центр «Жінка і суспільство» на запрошення Українського Католицького Університету у Львові провів цю акцію для студентства цього ВНЗ. Ініціативу підхопили громадські організації України:

2006 Громадська організація «Жіноча мережа», м. Київ

2006 серія семінарів для держслужбовців, дві передачі на кримському телебаченні, Крим

2007 ХЖО «Крона» провела акцію «Стоп сексизм!» у чотирьох ВНЗ, м. Харків

2007 Громадська організація «Пані Всесвіт», м. Вінниця

2007 Гендерний ресурсний центр Житомирської обласної ради та Центр гендерної освіти при Житомирському державному університеті ім. І. Франка, м. Житомир

2008 Всеукраїнська громадська організація «Жіночий консорціум України» за підтримки Фонду імені Фрідріха Еберта провела дискусію «Стереотипні образи чоловіків і жінок у рекламі», м. Київ

2008 презентація проекту «Сексизм в українських ЗМІ» під час Всеукраїнської виставки-ярмарки гендерних ідей та проектів, м. Харків

2009 дискусійний клуб «Стереотипні образи чоловіків і жінок у рекламі» та тижнева виставка дискримінаційних рекламних робіт, м. Кіровоград

8
Інфіковано сексизмом

Колекцію сексистської реклами зібрано і передано в Музей жіночої та гендерної історії гендерними активістами та активістками, теоретиками та практиками з різних регіонів України задля того, щоб показати широкому загалу, як в рекламі простих та звичних речей, необхідних в повсякденному житті та побуті: продуктів харчування, косметики, будівельних матеріалів, меблів, посуду, пральних виробів та автомобілів використовуються сексуалізовані та еротизовані образи жінок і чоловіків.

Команда Музею жіночої та гендерної історії висловлює подяку кожній та кожному, хто зробили свій внесок у загальну справу і сподівається, що всі ці рекламні зображення з часом залишаться лише експонатами музею, а його колекція не буде поповнюватися новими зразками сексистської реклами.

Сексизм у ЗМІ: теоретичні засади

Сексизм — ідеологія і практика дискримінації людей за ознакою статі. Як правило, під сексизмом розуміють дискримінацію та/або нетерпимість до людей на підставі радше їхньої статі, аніж певних особистих рис чи конкретних вчинків.

У патріархальних суспільствах (і українське тут не виняток) сексизм спрямований головно на жінок. Це проявляється:

  • у звуженні сфер та способів жіночої самореалізації переважно до приватної сфери та так званих «жіночих» видів зайнятості;
  • в обмеженні можливостей особистісного та професійного зростання;
  • в жорсткіших вимогах та приписах щодо жіночої моральності і поведінки та, відповідно, у суворіших санкціях за їх порушення;
  • у підвищених естетичних вимогах до жіночої зовнішності;
  • у контролі над жіночим тілом і сексуальністю;
  • у гіперболізації жіночих репродуктивних функцій та у покладанні на жінок виняткової відповідальності за догляд і виховання дітей;
  • у закріпленні за жінкам ряду сімейно-побутових обов’язків тощо.

Cтереотипні жіночі образи в рекламі та ЗМІ

«Щаслива Домогосподарка» — переважно молода або зріла, вродлива і доглянута жінка, яка радіє з можливості використати найновіші розробки побутової техніки, хімії, кулінарії тощо, щоб догодити своєму господареві. Квартира — то увесь її мікрокосм, за межі якого вона виходить лише для того, щоб купити усе те, що сповнює сенсом її життя (продукти, засоби для чищення, тощо). Телевізор — то її вікно у світ, холодильник — джерело натхнення, плита — засіб творчої самореалізації, тому її «життя як у кіно».

«Турботлива Матуся» — різновид Домогосподарки, що має дітей, серед яких — і її чоловік. Саме на них вона спрямовує усю свою енергію та вміння, невпинно і самовіддано годуючи, лікуючи, перучи їхній одяг та прибираючи для них оселю. Усі її інтереси зосереджені виключно довкола родини, а межа її мрій — оптимізація згаданих процесів і якнайповніше задоволення інтересів сім’ї, адже «щастя — дарувати радість близьким».

В межах патріархатного дискурсу чоловіче домінування представлене як природне, одвічне, а отже — справедливе.
Таким чином дискримінаційні практики по відношенню до жінок перетворюються на норму, стають звичними, загально-прийнятими та непомітними.

«Жертва» — типовий образ соціальної реклами; нещасна на вигляд, сумна і знедолена бабуся чи маленька дівчинка, яка потерпає від соціальних проблем (злидні, невиліковні хвороби, екологічне забруднення, сирітство тощо). Жертва безпомічна і безсила, вона залежна від зовнішніх обставин і очікує допомоги від інших, «потребує довіри, розуміння і підтримки».

 «Богиня» — прекрасна, вишукана і гламурна, однак її досконалість ексклюзивна, призначена лише для обранця. За це він має поклонятися Богині і приносити коштовні дари, захоплюватися нею і доводити свою відданість. Повсякденне життя простих смертних (жінок) її не цікавить: в своєму храмі, відсторонена від мирської суєти, вона насолоджується своїм винятковим статусом, а єдине її покликання — це «дозволяти себе обожнювати».

«Прикраса» — різновид Богині, однак місія її більш альтруїстична: вона щиро несе свою красу усім. Її естетичний внесок суспільство може винагородити особливим статусом — Міс. Натхненна високою місією «красою врятувати світ», вона готова на будь-які жертви (включно з хірургічним втручанням), аби стати ще кращою. «Прикраса» невтомно і самовіддано шліфує свою зовнішню досконалість не лише для того, щоб нарцистично милуватись власним виглядом, але насамперед щоб «прикрашати собою життя».

 «Сама Природа» —  юна, свіжа, чиста (у всіх відношеннях) і майже незаймана (цивілізацією); вона мінлива, як пори року, її тіло нагадує ландшафт, вона наче первісна матерія, що в руках Творця готова стати його творінням, то ж її «природність приваблює».

 «Дика Кішка» — різновид Природи, в якій однак проривається дика первісна енергія; вона шалена, агресивна, хижа (хоч і вкрита м’яким хутром), нездатна самотужки приборкати свої природні інстинкти, аж доки її не приручить і одомашнить сильна і вправна рука мисливця, який вийшов на «традиційне царське полювання».

Більш детально про сексизм в рекламі у статті  О.Кісь «Сексизм у ЗМІ: протидіючи комунікативному потокові»//Я, 2007, №1(2)

Команда Музею жіночої та гендерної  історії  висловлює щиру подяку керівниці Інформаційно-консультаційного жіночого центру Олені Сусловій за надану інформацію.

Історію творимо, пишемо, зберігаємо

Червень 2009 р. Інформаційно-консультативним жіночим центром (Київ), керівниця — Олена Суслова засновано «анти-відзнаку», яку вручатимуть тим, хто або що продовжує стверджувати, пропагувати та розповсюджувати застарілі гендерні стереотипи та сексистські принизливі погляди. Ця відзнака вручатиметься в дні літнього та зимового сонцестояння — 22 червня та 22 грудня.

Першу анти-відзнаку було вручено рекламі кабаре у центрі Києва. На ній зображено дівчину в нижній білизні, яка роздягається.