Народилася в Луцьку, на Волині. Навчалася в Фундуклеївській гімназії в Києві.

Епоха початку ХХ сторіччя. Цікаво дослідити, як в той час жінки йшли до свободи, мети, шукали свій шлях.

Десницька була сестрою милосердя під час російсько-японської війни 1905 року на Далекому Сході.

Після війни вона таємно вийшла заміж за тайського принца Чакрабонгсе Буванаф, бо це йшло врозріз з традиціями. Катерина змінила країну та середовище через своє кохання.

Але завжди відчувала тугу за батьківщиною. Їздила в Київ, зустрічалася з подругами та коліжанками. Звичайно, вона не могла повернутися в Україну після розриву з чоловіком, бо батьківщина була окупована “совєтами”. Катерина до кінця життя жила в Китаї, США і потім – в Парижі. Тобто, спочатку вона обрала добровільний екзиль, а потім був вимушений.

Щодо її чоловіка, принца Чакробонгсе, через брак з чужеземкою, він та його нащадки втратили можливість престолонаслідування. Але що він міг вдіяти зі своїми почуттями?

В Таїланді він започаткував цілий ряд державних реформ. Можливо, що вплив на деякі рішення мала Катерина. Сама вона займалася благодійництвом та вчила лікувати хворих. За її сприянням Чакрабонгсе став віце-президентом Товариства Червоного Хреста в Таїланді.