Росіянка за походженням. Навчалась в Харківській школі благородних дівчат. У сімнадцять років разом із чоловіком переїхала до Чернігова, жила в Києві, Немирові, вивчала життя, культуру, мову українського народу. В 25 років, завдяки збірці «Народні оповідання» про історичне минуле України, стала визнаною  українською письменницею під псевдонімом Марко Вовчок. Марія Олександрівна – зачинателька психологічної, соціально-феміністичної української прози, засновниця української дитячої літератури. Одна з перших професійних письменниць, яка заробляла на життя саме письменництвом.

Ця жінка створювала себе сама, була вільною в ті моменти, коли її хотіли приручити. Вілінська — одна з перших в Україні, хто заговорили про права жінок.

Письменниця внесла неабиякий здобуток в українську літературу, а її «Маруся» стала обов’язковою для вивчення у французьких школах.

 Першим видавцем Марії Вілінської був Пантелеймон Куліш. Він познайомив Тараса Шевченка з її творчістю, хвалив її талант: «Де ж пак не диво, щоб московка преобразилася в українку, та такі повісті вдрала, що хоть би й тобі, мій друже, то прийшлось би в міру». Тарас Григорович написав Марії присвятний текст, в якому назвав її своєю донею:

Світе мій!
Моя ти зоренько святая!
Моя ти сило молодая!..
О доле!
Пророче наш! Моя ти доне!
Твоєю думу назову