Кобилянська
Ольга
(1863–1942)
письменниця, визнана майстриня психологічної прози, громадська діячка.
Мати таку свободу, щоби бути собі ціллю! Передусім бути собі ціллю, для власного духа працювати, як бджола; збагачувати його, збільшати, довести до того, щоб став сяючим, прегарним, хвилюючим, зоріючим у тисячних красках!
Художниця: Марія Чорна
1894 року заснувала «Товариство руських жінок на Буковині», обґрунтувавши його мету в своїй брошурі «Дещо про ідею жіночого руху».
Була близькою посестрою Лесі Українки, Софії Окуневської, Наталії Кобринської, Ольги Дучимінської.
Народилася на Буковині в багатодітній сім’ї. Після переїзду до Чернівців Кобилянська брала активну участь в українському літературному житті. Свої перші твори дівчина писала німецькою мовою. Окрім письменницької діяльності, захоплювалась малюванням, музикою, акторською майстерністю та верховою їздою. У новелах і повістях Кобилянська наголошувала на проблемах української інтелігенції, зокрема жінок. Її твори «Царівна», «Меланхолійний вальс», «Людина» сміливо розкривають ідеї фемінізму та демонструють образ жінки, якого потребувало тогочасне українське суспільство.