Ritratto di Elena Stepanov e Sofia Galechko, 2023
Artista: Anna Renkas

Olena Stepaniv (1892–1963)

Storica ucraina, insegnante di geografia, attivista sociale e militare. È conosciuta a livello mondiale come la prima donna ufficialmente arruolata nell’esercito con il grado di ufficiale. I contemporanei la descrivevano come una donna dal volto angelico e dal carattere d’acciaio. A quei tempi, furono scritte canzoni su di lei e i francobolli con la sua immagine venivano venduti in tutta Europa. All’inizio della Prima Guerra Mondiale, si unì ai ranghi degli Ukrainski Sichovi Striltsi, guidando un’unità femminile. Sebbene la presenza di donne nelle strutture militari non fosse ufficialmente regolamentata, Olena riuscì a entrare nell’esercito grazie all’aiuto di amici influenti. Dopo la guerra, tornò alla sua attività come studiosa e docente nelle discipline della storia e geografia dell’Ucraina. Dal 1919 al 1921 studiò all’Università di Vienna, dove conseguì un dottorato di ricerca. Fu autrice di circa 75 opere, alcune delle quali sono andate perse o si trovano ancora negli archivi degli organi repressivi dell’epoca sovietica. La maggior parte dei suoi testi sono di natura scientifica o pubblicistica.

Sofía Galechko (1891–1918)

Attivista sociale ucraina, sottotenente degli Ukrainski Sichovi Striltsi, esploratrice militare. Nacque a Nowy Sącz, in Polonia, in una famiglia polacco-ucraina. In seguito, la sua famiglia si trasferì a Leopoli, dove Sofía iniziò a studiare la storia e la cultura ucraina. Per proseguire gli studi universitari, si recò a Graz, in Austria. Durante la sua formazione accademica, entrò a far parte della società ucraina Sich e dell’organizzazione scout Plast, diventando anche rappresentante dell’Associazione Medica Generale. All’inizio della Prima Guerra Mondiale, Galechko frequentò corsi della Croce Rossa e completò l’addestramento militare. Con i propri risparmi acquistò un’uniforme e si arruolò nella legione UСС (Ukrainski Sichovi Striltsi). Inizialmente lavorò come infermiera, ma poi assunse il ruolo di esploratrice, tiratrice e comandante di squadra. Grazie alla sua determinazione e intelligenza, ottenne il grado di sottotenente. Si distinse per il suo coraggio nella battaglia per la montagna Makivka e fu insignita di due medaglie “Per il Coraggio”. Nei momenti di tregua tra i combattimenti, studiava manuali militari e risolveva problemi tattici con incredibile facilità. Tuttavia, nonostante la sua preparazione, non riuscì a proseguire la carriera militare: alla fine della guerra, Sofía, come molte altre donne, fu congedata dal servizio militare.

Портрет Олени Степанів та Софії Галечко, 2023
Художниця: Ганна Ренькас

Олена Степанів
(1892–1963)
українська історикиня, викладачка географії, громадська та військова діячка. Відома у світі як перша жінка офіційно зарахована на військову службу зі званням офіцерки.
Сучасники називали її жінкою з янгольським личком і сталевим характером. У ті часи про неї складали пісні, а марки з її зображенням продавалися по всій Європі.
З початком Першої світової війни вступила до лав Українських січових стрільців, очоливши окрему жіночу чоту. Попри те, що перебування жінки на фронті у мілітарних структурах на той час не було офіційно регламентоване, Олені за допомогою впливових друзів вдалося потрапити у військо. Після війни Олена повернулася до своєї діяльности як науковиці і педагогині в царині історії і географії України.
1919–1921 року навчалася у Віденському університеті, де захистила докторську дисертацію. Вона – авторка близько 75 праць, частина з яких втрачена, або досі перебуває в архівах репресивних органів радянського періоду. Більшість текстів є науковими або публіцистичними матеріалами

Софія Галечко
(1891–1918)
українська громадська діячка, хорунжа Українських січових стрільців, розвідниця
Народилася в Новому Сончі (Польща) в польсько-українській сім’ї. Згодом родина переїхала до Львова, де Софія почала вивчати українську історію та культуру. Здобувати вищу освіту їде до Ґрацу (Австрія). Під час навчання вона вступила до українського товариства «Січ» та скаутської організації «Пласт», стала представницею Загальної медичної асоціації.
З початком Першої світової війни Галечко відвідувала курси Червоного Хреста та пройшла військовий вишкіл. За власні кошти придбала військову форму та вступила до легіону УСС (Українських Січових Стрільців), де спочатку була санітаркою, а згодом виконувала обов’язки розвідниці, стрільчині та чотарки. Завдяки своїй активности та розуму досягла звання хорунжої. Відзначилась С. Галечко своєю хороброю участю в бою за гору Маківку. За свої досягнення удостоєна двох нагород – медалей «За хоробрість». У перервах між боями дівчина читала посібники з військової сфери і розв’язувала тактичні завдання, що давались їй напрочуд легко. Але, на жаль, навіть суворий вишкіл не допоміг Галечко продовжити кар’єру: після закінчення війни Софію, як і багатьох інших жінок, звільнили з військової служби.