Міжнародні та національні документи

Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок

Основним міжнародним документом у сфері реалізації прав жінок є Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок

Цей документ визначає юридичні зобов’язання, що мають зобов’язуючу силу, стосовно рівності громадянських, політичних, економічних, соціальних та культурних прав жінок та чоловіків. Конвенція вимагає від держав-учасниць викорінити дискримінацію щодо жінок (як визначено у Статті 1 Конвенції ) у державній та приватній сферах, включаючи дискримінацію у сім’ї. Конвенцію було прийнято Генеральною Асамблеєю ООН 18 грудня 1979 р. для посилення положень діючих міжнародних документів. Конвенція набула чинності 3 вересня 1981 р. та була ратифікована у 189 державах.

Конвенцію розробив Комітет з ліквідації дискримінації щодо жінок, який функціонує як наглядовий орган щодо виконання цього документу. Комітет перевіряє початкові та періодичні звіти, які подають держави-учасниці щодо заходів, яких вони вжили для реалізації Конвенції.

Загальна рекомендація № 30

Принципи, визначені у Конвенції, забезпечують основу для реагування на сформовані та нові виклики для рівності жінок. Конвенція надає право Комітету приймати Загальні рекомендації до статей Конвенції чи за тематикою Конвенції. Загальні рекомендації роз’яснюють обсяги Конвеції та надають детальні рекомендації державам щодо виконання їхніх зобов’язань за Конвенцією.

Загальна рекомендація № 30 (ЗР№30) щодо становища жінок в умовах запобігання конфлікту, у конфліктних і постконфліктних ситуаціях (2013) спрямована на те, аби підтримати Держави у виконанні їхніх зобов’язань за Конвенцією, включаючи їхні зобов’язання щодо належної відповідальності, до, під час і після конфлікту.

ЗР№30 з’явилася внаслідок широкого процесу консультацій з жінками, які постраждали внаслідок конфлікту, і організаціями громадянського суспільства у різних регіонах світу. ЗР№30 роз’яснює застосування Конвенції у ситуаціях збройного конфлікту та політичної кризи, при запобіганні та вирішенні конфліктів, а також у різних складних процесах розбудови миру та відновлення після конфлікту.

ЗР№30 окреслює зміст зобов’язань держав-учасниць, а також надає рекомендації недержавним органам. ЗР№30 також стосується застосування Конвенції щодо запобігання міжнародним та внутрішнім збройним конфліктам, у ситуаціях зовнішньої окупації, при різних виявах окупації та на постконфліктній стадії, а також у ситуаціях низької інтенсивності

громадянської та політичної активності, при надзвичайних станах, тероризмі та реагуванні на тероризм, в умовах бездержавності та внутрішнього переміщення.

ЗР№30 також розглядає питання застосування Конвенції до усіх дій держав-учасниць, які впливають на права громадян і негромадян, на підконтрольних територіях та, навіть на територіях, що не перебувають у зоні їхнього контролю.

Первинна мета ЗР№30 – забезпечити чіткі вказівки державам-учасницям щодо законодавства, регулювання та відповідних заходів, спрямованих на забезпечення повного виконання їхніх зобов’язань  за Конвенцією  щодо захисту прав жінок,  поваги   до них і застосування цих прав під час запобігання конфлікту, у ситуаціях конфлікту і на постконфліктній стадії. ЗР№30 охоплює широке коло питань, які включають питання:

  • насильства і торгівлі людьми за гендерною ознакою;
  • участі;
  • доступу до освіти, зайнятості і здоров’я, сільських жінок;
  • переміщення, біженців та тих, хто шукає притулку;
  • громадянства і відсутності громадянства;
  • одруження і сімейних стосунків;
  • реформ у секторі безпеки і роззброєння, демобілізації та реінтеграції військових;
  • конституційної та виборчої реформи;
  • а також доступу до правосуддя.  

Програма дій з питань жінок, миру та безпеки – координує діяльність, що ведеться для виконання ряду резолюцій Ради Безпеки ООН щодо прав жінок в умовах війскового конфлікту

Програма дій з питань жінок, миру та безпеки

була прийнята одноголосно Радою Безпеки ООН 31 жовтня 2000 р. Резолюція стала першим кроком для визнання непропорційного впливу війни на жінок, а також важливості жіночої участі та лідерства в запобіганні конфліктів і побудові миру. Активна участь жінок розглядається як необхідна умова для досягнення міжнародного миру і безпеки в широкому розумінні цієї концепції. Без сумніву, Резолюція 1325 була одним з головних досягнень глобального руху жінок, а також одним з найбільш натхненних рішень Ради Безпеки ООН. Документ вперше пов’язує досвід жінок у конфлікті з програмою дій з питань міжнародного миру та безпеки.

Той факт, що найвищий орган влади, до завдань якого входить забезпечення миру та безпеки в цілому світі, визнав, що мир нерозривно пов’язаний з гендерною рівністю та керівною роллю жінок, є рішучим кроком і великою перемогою глобального жіночого руху.

Читати >

Глобальне дослідження реалізації резолюції 1325, UN Women

Участь жінок у мирних переговорів є гарантією:

20% збільшення ймовірності укладення мирної угоди тривалістю два роки.

35% збільшення ймовірності укладення мирної угоди тривалістю 15 років.

вирішувала питання сексуального насильства внаслідок конфлікту, а також зобов’язувала Генерального секретаря ООН повідомляти РБ про ці злочини.

Читати >

активізувала зусилля, щоб припинити сексуальне насильство внаслідок конфлікту.

Читати >

спонукала країни – членів органів ООН, благодійні організації та громадське суспільство взяти до уваги питання захисту, розширення прав і можливостей жінок під час здійснення оцінки та планування потреб після конфлікту.

Читати >

встановила механізм контролю та повідомлення про випадки сексуального насильства внаслідок конфлікту.

Читати >

зосередила увагу на відповідальності злочинців за вчинення сексуального насильства внаслідок конфлікту; акцентувала на політичних і економічних правах і можливостях жінок.

Читати >

розглянула постійні прогалини в реалізації програми дій з питань жінок, миру та безпеки.

Читати >

зосередила увагу на ролі жінок у боротьбі з насильницьким екстремізмом і тероризмом; вдосконалила методи роботи РБ щодо проблем жінок, миру та безпеки; врахувала рекомендації, розроблені в результаті глобального дослідження.

Читати >

Кожна країна – член ООН має розробити та прийняти власний план дій на виконання Резолюції 1325 «Жінки, мир, безпека».

Україна стала єдиною країною у світі, яка прийняла свій Національний План Дій 1325 під час військового конфлікту.

Інтегрованим показником, що буде свідчити про успішність Національного Плану Дій 1325 в цілому стане місце України в Індексі ООН із становища жінок, миру і безпеки. На сьогодні Україна посідає 105 місце із 167 країн світу. Це означає, що в Україні бути жінкою ще досить небезпечно, як фінансово, так і щодо високого рівня ймовірності зазнати насильства.

Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2020 року» від 24 лютого 2016 р. № 113-р

Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2025 року» від 28 жовтня 2020 р. № 1544-р

Проєкт «Жінки на захисті миру та безпеки» впроваджується ГО «Центр гендерної культури» за підтримки Міжнародної мережі PWAG та Харківської обласної фундації «Громадська альтернатива».