Портрет Олени Степанів та Софії Галечко, 2023
Художниця: Ганна Ренькас
Олена Степанів
(1892–1963)
українська історикиня, викладачка географії, громадська та військова діячка. Відома у світі як перша жінка офіційно зарахована на військову службу зі званням офіцерки.
Це ж знана річ, що ми потрапимо бути жінками, матерями, товаришами в різних ділянках праці, не тільки послушними, але й творчими, не тільки виконавцями чиєїсь волі, але відповідальними одиницями, що самі комбінують, організовують та провадять у життя свої думки. Вміємо бути рішучими, меткими, відпорними, впертими й непоступливими
Сучасники називали її жінкою з янгольським личком і сталевим характером. У ті часи про неї складали пісні, а марки з її зображенням продавалися по всій Європі.
З початком Першої світової війни вступила до лав Українських січових стрільців, очоливши окрему жіночу чоту. Попри те, що перебування жінки на фронті у мілітарних структурах на той час не було офіційно регламентоване, Олені за допомогою впливових друзів вдалося потрапити у військо. Після війни Олена повернулася до своєї діяльности як науковиці і педагогині в царині історії і географії України.
1919–1921 року навчалася у Віденському університеті, де захистила докторську дисертацію. Вона – авторка близько 75 праць, частина з яких втрачена, або досі перебуває в архівах репресивних органів радянського періоду. Більшість текстів є науковими або публіцистичними матеріалами.
Софія Галечко
(1891–1918)
українська громадська діячка, хорунжа Українських січових стрільців, розвідниця.
Мої мрії здійснилися — працюю для України, йду кувати кращу долю… Кинула я книжки, науку, старий, спокійний Ґрац, забула про рідню, про іспити й увесь світ… Крила вистрілили з рамен і лечу на стрічу сонцю золотому. Чи спалить воно мене, чи загріє своїм огнем?
Народилася в Новому Сончі (Польща) в польсько-українській сім’ї. Згодом родина переїхала до Львова, де Софія почала вивчати українську історію та культуру. Здобувати вищу освіту їде до Ґрацу (Австрія). Під час навчання вона вступила до українського товариства «Січ» та скаутської організації «Пласт», стала представницею Загальної медичної асоціації.
З початком Першої світової війни Галечко відвідувала курси Червоного Хреста та пройшла військовий вишкіл. За власні кошти придбала військову форму та вступила до легіону УСС (Українських Січових Стрільців), де спочатку була санітаркою, а згодом виконувала обов’язки розвідниці, стрільчині та чотарки. Завдяки своїй активности та розуму досягла звання хорунжої. Відзначилась С. Галечко своєю хороброю участю в бою за гору Маківку. За свої досягнення удостоєна двох нагород – медалей «За хоробрість». У перервах між боями дівчина читала посібники з військової сфери і розв’язувала тактичні завдання, що давались їй напрочуд легко. Але, на жаль, навіть суворий вишкіл не допоміг Галечко продовжити кар’єру: після закінчення війни Софію, як і багатьох інших жінок, звільнили з військової служби.