Жінки на захисті миру та безпеки

«Думки про війну виникають в умах людей, тому у свідомості людей необхідно плекати ідею захисту миру»
ЮНЕСКО
Статут ЮНЕСКО

Як зазначає ООН Жінки (структура Організації Об’єднаних Націй з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок), жінки і чоловіки відчувають військові конфлікти по-різному. Це означає, що говорячи про такі відмінності, потрібно знати та пам’ятати, що і військові, і мирне населення у конфлікті можуть потерпати по-різному, мати різні потреби і відчувати різні наслідки.

Чоловіки і хлопці:

  • на них частіше покладається відповідальність за утримання сім’ї;
  • вони частіше використовують зброю;
  • хлопців можуть примусити піти в армію;
  • чоловіки можуть мати інвалідність після конфлікту і не мати змоги працювати для забезпечення сім’ї;
  • чоловіки можуть частіше вдаватися до насильства;
  • реабілітаційні програми можуть бути спрямовані тільки на колишніх комбатантів, осіб, які брали участь безпосередньо у військових діях.

Жінки і дівчата:

  • їм може бути складніше отримати продукти, паливо, воду;
  • жінки зазвичай опікуються більшою кількістю залежних від них (діти, хворі та старші родичі);
  • мають більший ризик сексуального насильства;
  • постраждалих від сексуального насильства дівчат та жінок частіше не сприймають рідні і суспільство;
  • жінок примушують до проституції;
  • реабілітаційні програми можуть ігнорувати жінок і дівчат.

Важливо розуміти, що військові конфлікти здійснюють значний вплив на життя жінок і чоловіків. При цьому, достатньо велика частина жінок не є пасивними спостерігачками. Вони виконують активні функції – служать у збройних силах, правоохоронних органах, добровольчих батальйонах. Жінки складають більшість волонтерських груп та організацій, надаючи допомогу як військовим, так і громадянам, які залишилися на тимчасово окупованих територіях, а також внутрішньо переміщеним особам.

«Рада Безпеки ООН наполегливо закликає держави-члени забезпечити більш активну участь жінок на всіх рівнях прийняття рішень в рамках національних, регіональних та міжнародних інститутів та механізмів запобігання, регулювання та вирішення конфліктів»

Резолюція 1325 (2000) «Жінки, мир, безпека», прийнята Радою Безпеки на 4213 засіданні 31 жовтня 2000 року

Історична довідка:

Жінки беруть активну участь у мирних рухах з 19 століття. На Лондонському жіночому конгресі у 1899 році Міжнародна жіноча рада ухвалила резолюцію із підтримкою ідей миру та арбітражу, що в тому ж році була ухвалена на першій мирній конференції в Гаазі. Керівництво Ради особливу увагу приділяло тим державам, де мілітаристські тенденції були виражені найбільше. Не випадково наступну Раду було скликано у Німеччині, де жіночі рухи перебували в опозиції до офіційної позиції держави.

Партія жіночого миру,  пацифістська та феміністична організація, офіційно створена у 1915 р., але почала свою діяльність з маршу протесту 29 серпня 1914 р. у Нью-Йорку. 1500 жінок взяли участь в «Жіночому параді миру», що був організований менш ніж за місяць після початку бойових дій у Першій світовій війні. Тиха хода проходила на П’ятій авеню з білим прапором із голубом. Головою комітету «Жіночий парад миру» була 70-річна ветеранка руху за мир та ініціаторка створення Партії жіночого миру Фанні Гаррісон Віллард.

Партія жіночого миру

Жіночий парад миру ознаменував зміну методів мирного руху.

Боротьба за важливі політичні рішення та врегулювання миру перейшла в активну фазу – публічну демонстрацію для отримання народної підтримки.

Вважається, що Партія жіночого миру фактично поклала початок сучасному мирному жіночому руху.

У 1915 р. Міжнародний конгрес жінок у Гаазі об’єднав 1136 представниць жіночих асоціацій з кількох країн, що призвело до створення Міжнародного комітету жінок за постійний мир. За рішенням Другого міжнародного жіночого конгресу за мир і свободу, що проходив у Цюриху в 1919 р., комітет було перейменовано на Міжнародну жіночу лігу за мир та свободи Women’s International League for Peace and Freedom,  (WILPF).

Дві лідерки Міжнародної жіночої ліги за мир та свободу за їхні мирні зусилля отримали Нобелівську премію Миру – Джейн Аддамс, в 1931 р. та Емілі Грін Бальч у 1946 році.

Поява цієї міжнародної організації сприяла створенню національних представництв, які продовжують свою роботу і сьогодні. Найважливішими напрямками діяльності Міжнародної жіночої ліги за мир і свободу залишаються боротьба з мілітаризмом і просування феміністичної зовнішньої політики.

Серед українських громадських діячок, які брали участь у Міжнародній жіночій лізі були Надія Суровцова, Олена Левчанівська, Оксана Драгоманова, Харитя Кононенко, Бланка Баранова та інші.

Після Другої світової війни європейські жінки знову беруть участь у мирних ініціативах, залучаючи до них жінок з інших континентів. Створена в листопаді 1945 р. на Міжнародному жіночому конгресі в Парижі на хвилі післявоєнних перетворень в Європі і світі Міжнародна демократична федерація жінок, МДФЖ (фр. Fédération démocratique internationale des femmes, скор. – FDIF) впевнено продовжує курс на об’єднання жінок всіх континентів для спільної боротьби в ім’я захисту і завоювання своїх прав громадянками, матерями, трудящими, в ім’я охорони дітей, в ім’я забезпечення миру, демократії і незалежності народів. Сьогодні національні представництва МДФЖ ведуть активну роботу більш ніж в 86 країнах.

26 жовтня 2017 р. в ООН відбулася презентація нового Індексу із становища жінок, миру і безпеки (Women, peace, and security index). Індекс розроблено Інститутом з питань жінок, миру і безпеки Джорджтаунського університету (Georgetown Institute for Women, Peace, and Security) та Інститутом досліджень питань миру в Осло (Peace Research Institute Oslo). Головна ідея цього індексу – боротьба за сталий мир в усьому світі.

Країни із найкращими показниками індексу: Ісландія, Норвегія, Швейцарія, Словенія, Іспанія, Фінляндія, Канада, Нідерланди, Швеція, Бельгія, Сінгапур, Данія, Німеччина, Великобританія.

З 1980 р. за рішенням Міжнародної демократичної федерації жінок 25 жовтня відзначається Міжнародний день боротьби жінок за мир.

Цей день почав відзначатися саме в XX столітті, тому що у цьому столітті людство пережило дві світові війни, і також по всьому світу постійно відбувалися та відбуваються локальні військові конфлікти. В цей день жінки активізують агітаційну діяльність, спрямовану на запобігання і припинення різних військових дій, проводять різноманітні акції проти воєн, організовують конференції і фестивалі. Акції транслюються по радіо і телебаченню. Випускаються газети і журнали, що містять заклики закрити дорогу війнам.

Проєкт «Жінки на захисті миру та безпеки» впроваджується ГО «Центр гендерної культури» за підтримки Міжнародної мережі PWAG та Харківської обласної фундації «Громадська альтернатива».

Увійти

Зареєструватися

Скинути пароль

Будь ласка, введіть ваше ім'я користувача або ел. адресу, ви отримаєте лист з посиланням для скидання пароля.